Верховна Рада спільно з Центральною виборчою комісією та громадськими організаціями, зокрема рухом “ОПОРА”, назвали сексизм однією з ключових проблем, яка має бути вирішена для проведення наступних виборів.
Приміром, у Верховній Раді лише 83 народні депутатки, а сексизм під час передвиборчих кампаній, на думку експертів, залишається бар’єром для жінок.
Для вирішення цієї проблеми пропонується розглянути два ключові законопроєкти, які “зависли” з 2024 року: основний №11300 та альтернативний №11300-1. Вони передбачають чітке визначення сексизму як правопорушення у виборчому процесі, заборону відповідних висловлювань та матеріалів в агітації, посилення гендерних квот із фінансовими стимулами для партій та санкціями (аж до відмови в реєстрації списків) за їх недотримання, а також механізми збалансованого представництва жінок і чоловіків у парламенті та місцевих радах.
Читайте також: Законопроєкт про політичні партії: Чи це чергова ознака підготовки до виборів під час війни
Що пропонує законопроєкт №11300
Ініціаторками змін є депутатки Загоруйко Аліна Леонідівна, Шуляк Олена Олексіївна, Скрипка Тетяна Василівна та інші. Мета запропонованої ними реформи – заборонити сексизм під час агітації та передвиборчої кампанії, а також допомогти жінкам, які хочуть спробувати себе в політиці.
Що очікують ініціаторки законопроєкту? Щоб жінки не боялися йти на вибори через образи, жарти про зовнішність чи мізогінний стереотип про “жіноче місце на кухні”. Також щоб більше жінок обиралися у ВР та місцеві ради. Окрім цього, дати шанс мільйонам українок за кордоном повернутися і балотуватися без втрати цього права через довге перебування поза Україною.
Законопроєкт №11300-1, який ініціював депутат Георгій Мазурашу, максимально схожий на №11300.
Спільні зміни в обох законопроєктах:
- Чітке визначення сексизму та заборона його під час агітації. Вперше у Виборчому кодексі дають визначення: сексизм – будь-яке діяння, в основі якого лежить ідея про інтелектуальну, фізичну, соціальну чи іншого виду перевагу однієї статі над іншою, яке вчиняється в публічному або приватному житті, у тому числі в мережі інтернет, і спричиняє або має на меті дискримінацію за ознакою статі, насильство за ознакою статі, підтримку та поширення стереотипних уявлень про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків, приниження честі та гідності особи тощо, у тому числі у зв’язку з участю або неучастю такої особи у виборах в якості виборця, кандидата на відповідних виборах, члена виборчої комісії, представника, уповноваженої особи партії, місцевої організації партії, довіреної особи кандидата на відповідних виборах, офіційного спостерігача. Обидва законопроєкти спираються саме на таке розуміння сексизму.
- Забороняють поширювати агітаційні матеріали з ознаками сексизму чи підбурюванням до нього. Якщо такі є, медіа зобов’язані відмовити в публікації. Для перевірки створюється Експертна рада при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, яка працюватиме під час виборів. Якщо знайдено сексистський матеріал у медіа, його треба видалити.
- Посилення реальної дії гендерної квоти: якщо кандидат/ка вибуває (відмова від мандата, смерть, скасування реєстрації, невиконання вимог тощо) – місце займає наступний за черговістю кандидат тієї ж статі. При достроковому припиненні повноважень депутата (після обрання) вакантне місце теж заповнює наступний кандидат тієї ж статі (з регіонального або загальнодержавного/єдиного списку).
- Захист виборчих списків від маніпуляцій після реєстрації. Перелік і черговість кандидатів у загальнодержавному/регіональному (або єдиному/територіальному) списку не можна змінювати після подання документів на реєстрацію. Ця заборона спрямована проти типових маніпуляцій, які масово застосовувалися на місцевих виборах 2020 року після запровадження гендерної квоти 40%. Партії часто включали жінок у списки лише для формального виконання квоти, щоб ЦВК зареєструвала список, а потім вони масово відмовлялися від балотування чи від мандата після обрання. Унаслідок місце автоматично переходило наступному кандидату, зазвичай чоловічої статі. Квота фактично “розмивалася”: значно менше жінок були обрані, ніж мало бути за законом. Крім того, нова норма блокує використання “технічних” кандидаток (яких ставили на непрохідні місця чи в кінець списку, а потім знімали після реєстрації, щоб просувати чоловіків), а також довільне тасування списків уже після перевірки квоти виборчкомами. Без фіксації списку партійне керівництво могло “торгувати” місцями, знімати неугодних і просувати лояльних кандидатів, порушуючи принцип рівності та прозорості виборчого процесу. Саме тому ця зміна робить гендерну квоту не декларативною, а реальною на всіх етапах – від реєстрації до заміщення мандатів.
- Уточнення та жорсткіші правила реєстрації кандидатів і її скасування. За законопроєктами №11300 та №11300-1, дрібні помилки в документах не стають причиною відмови, якщо не заважають розумінню суті. Але якщо порушення серйозні, то комісія автоматично відмовляє в реєстрації всього списку партії – жоден кандидат від цієї партії не проходить. Одним із таких серйозних порушень є недотримання гендерної квоти (наприклад, у списку менше 40% жінок чи чоловіків).
Відмінності між законопроєктами №11300 та №11300-1
- Основний №11300 (Загоруйко та ін.) – додає важливе послаблення цензу осілості: час перебування за кордоном під час воєнного стану не рахують як порушення (183 дні на рік або разовий виїзд понад 90 днів). Це дозволяє українцям (особливо жінкам-біженкам), які виїхали після 2022 року, повернутися і балотуватися в президенти чи у ВР, навіть якщо їхня відсутність перевищила норму.
- Альтернативний №11300-1 (Мазурашу та ін.) – не має цього послаблення цензу осілості. Норма залишається жорсткою: якщо відсутність понад 183 дні на рік (навіть через війну) – право балотуватися втрачається.
Обидва проєкти спрямовані на виконання рекомендацій ОБСЄ та ЄС щодо гендерної рівності та виборчої реформи. Вони є частиною ширшої підготовки до наступних виборів, де гендерна рівність та інклюзивність – один з пріоритетів робочих груп ВР і ЦВК.
Дискусія навколо законопроєктів №11300 та №11300-1: що треба допрацювати?
Законодавчі ініціативи щодо протидії сексизму під час виборів та гендерних квот викликали жваву дискусію, яка продовжується й досі. Головними захисниками реформи є громадські організації, зокрема рухи ZMINA та “ОПОРА”, які у жовтні 2025 року визначили її як одну з пріоритетних для забезпечення верховенства права. Jurfem (асоціація юристок-гендерниць) надала позитивні висновки до основного законопроєкту №11300, підкресливши, що він створює додаткові механізми боротьби з дискримінацією кандидаток за статтю та посилює квоту. Комітет ВР з питань прав людини (червень 2024) також підтримав реформу, відзначивши його важливість для гендерного балансу.
Але є і критика. Так, у висновку Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції, зазначені ймовірні недоліки:
- Визначення “сексизм” дублює проєкт №4598-1 (про зміни до Закону про рівність жінок і чоловіків) і має проблеми юридичної визначеності: містить оціночні судження (“перевага однієї статі”, “стереотипні уявлення”), що може призвести до довільного тлумачення та конфліктів зі свободою слова. У комітеті вважають, що краще було б внести зміни до поняття “дискримінація за ознакою статі”, а не вводити окремий термін у Виборчий Кодекс.
- Непослідовність у використанні терміну: в одних місцях сексизм – частина дискримінації за статтю, в інших – навпаки (дискримінація – частина сексизму).
- Можливий зворотний ефект посилення квоти: якщо після обрання вибуває депутат/ка, наступний кандидат тієї ж статі отримує перевагу навіть якщо стоїть нижче в списку – це може позбавити права на мандат компетентнішого кандидата іншої статі.
- Альтернативний №11300-1 фактично дублює основний, а його відмінність (відсутність послаблення цензу осілості) – це просто поправка, яку можна внести до №11300. Тому комітет рекомендує прийняти за основу №11300, а №11300-1 – відхилити.
А парламентський підкомітет з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії відхилив обидва законопроєкти (№11300 та №11300-1) 15 серпня 2024 року і не рекомендував жоден з них для прийняти за основу у першому читанні. Замість цього підкомітет рекомендував профільному комітету (з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування) напрацювати новий окремий законопроєкт на їхній основі з позначкою “д” (тобто доопрацьований).
Чому саме відхилили? З доступних джерел (зокрема зі звіту громадянської мережі “ОПОРА”, яка брала участь у засіданні) основна дискусія та причина відхилення точилася навколо положення про ценз осілості (виняток для громадян, які виїхали за кордон через війну):
- Депутати не змогли дійти згоди щодо того, чи варто вводити виняток для вимушеної міграції під час воєнного стану (цей пункт є тільки в основному №11300). Це питання стало ключовим бар’єром.
- Старша радниця “ОПОРИ” Ольга Коцюруба на засіданні наголошувала, що без такого винятку мільйони жінок, які становлять більшість біженців, втратять можливість балотуватися після повернення, що суперечить гендерній рівності та рекомендаціям міжнародних організацій.
Інші критичні зауваження (юридична невизначеність визначення “сексизм”, ризик зворотного ефекту квоти тощо) були відомі з висновків комітетів, але саме ценз осілості став “гарячою” точкою дискусії на підкомітеті.
Унаслідок підкомітет не підтримав жоден з варіантів, а рекомендував створити новий текст, імовірно, з урахуванням компромісів щодо цензу осілості та інших зауважень. Це типовий сценарій для складних тем: відхилення з дорученням доопрацювати, щоб уникнути поспішного голосування.
Станом на лютий 2026 року новий об’єднаний законопроєкт досі не зареєстрували. Проте той факт, що тему порушують у робочих групах ВР і ЦВК, свідчить про бажання довести справу до кінця, у той час коли громадські організації взагалі включили цю реформу до своєї дорожньої карти головних законів, що повинні бути ухвалені.
