Сьогодні, 11 січня 2026 року, виповнюється 1418 днів повномасштабної російської агресії проти України. Саме стільки у XX столітті тривала війна між гітлерівською Німеччиною і СРСР, яку пізніше радянська пропаганда виокремить від Другої світової і зазве “Велика Вітчизняна війна”.
За цей період Радянський Союз встиг втратити значну частину своєї європейської території, включаючи Білоруську, Українську та Балтійські республіки та частину РРФСР. Німці підійшли впритул до Москви. Потім пішов відкат у зворотний бік, внаслідок чого радянська армія дійшла до Берліна, встановивши контроль над країнами Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Східна Німеччина, Польща, Румунія та Чехословаччина). І згодом СРСР створив соціалістичний табір у Європі і перетворився на одну з двох наддержав.
А чого за такий самий період досягла Росія? На початку повномасштабної війни, користуючись фактором раптовості, підійшла до Києва, але вже у квітні 2022 року була вигнана з Київської, Чернігівської. А потім протягом року і з Сумської, Харківської та Миколаївської областей, а також частини Херсонщини.
З урахуванням Криму та частини Донбасу, окупованих ще у 2014-2015 роках, зараз РФ встановила контроль над близько 20% території України. При цьому, за звітом американського аналітичного центру “Інститут вивчення війни” (ISW), за весь 2025 рік російські окупанти захопили 4669 квадратних кілометрів – 0,77% території нашої країни. При цьому втрати Росії колосальні — понад мільйон військових.
Досягнення для “другої армії світу”, як люблять називати свої збройні сили росіяни, є досить скромними. Кремлівськими пропагандистами, як неймовірні перемоги, підносяться взяття будь-якого маленького українського села чи контроль над лісопосадкою. За 1418 днів російські загарбники пройшли від околиць Донецька до околиць Покровська — це аж 80 кілометрів.
“Політарена” поспілкувалася з військовими експертами, політологами та народними депутатами про те, як такі нікчемні результати за майже чотири роки війни (якщо порівнювати з подіями 1941-1945 років) можуть вплинути на ставлення росіян до агресії проти України, а також на бойовий дух армії РФ та її керівництва.
Член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Вениславський (фракція “Слуга народу”):
“Мовчатимуть, бо похвалитися нічим”
Думаю, країна-агресорка взагалі не акцентуватиме увагу на цій даті, спробує її замовчати. Адже похвалитися їм нема чим. Чи можуть відповісти якимось посиленням у плані наступу? Це малоймовірно. Поки що у них немає можливостей для проведення суттєвих операцій.
Політолог, директор соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко:
“Це сильний удар по психіці росіян“
Так, це дуже знакова дата. У простих росіян з’являються докази, проти якого Кремль не має аргументів. Путіну нема чого сказати. Адже для Росії “Велика вітчизняна війна” — це частина ментальної конституції. І тут з’ясовується тривалість “спеціальної військової операції” — ця цифра сильніша за якісь пропагандистські слова Соловйова.
Росіяни остаточно розуміють, що так звана “СВО” — це насправді повноцінна війна, хоч таке говорити небезпечно. Спеціальною військовою операцією, та й то з натяжкою, можна було назвати дві Чеченські війни. Але аж ніяк не те, що відбувається в Україні. Це сильний удар по психиці громадян РФ.
Це при тому, що поки російська армія втрачає величезну кількість “гарматного м’яса”, борючись за кожне село на Донеччині, у цей же час сім мільйонів китайців спокійно освоюють Сибір.
Член комітету Верховної Ради з гуманітарної та інформаційної політики, колишній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович (фракція “Європейська солідарність”):
“Робитимуть, що сказали”
Ви надто оптимістично оцінюєте російське суспільство. Який там бойовий дух, яка думка пересічних громадян? Я в це не вірю. Що скажуть, те й робитимуть.
Політолог, віце-президент аналітичного центру “Політика” Олег Лісний:
“Пропагандисти скажуть – на нас озброївся весь світ“
Можна подавати подію по-різному. Можна, як ми, просувати порівняння з “Великою Вітчизняною”. Але російські пропагандисти, впевнений, подадуть по-іншому: мовляв, ми знову воюємо із заходом, на нас озброївся весь світ, але ми все одно йдемо вперед, незважаючи ні на що (тому так довго), і все одно обов’язково досягнемо цілей СВО.
Там, якщо в них хтось загинув, то скажуть: героїчно загинув у бою зі 100 солдатами, з яких половина — “натівці”. А когось тихо поховали на цвинтарі, всі мовчать. Родичі хочуть отримати гроші та не хочуть проблем. Можна реальний термін отримати, якщо говорити щось всупереч офіційній пропаганді. Тільки на кухні, і лише у близькому колі.
А пропаганда у них сильна. День за днем: “Можемо повторити”, тощо. Старі радянські фільми постійно крутять і нові знімають. Може, потім, після смерті Путіна та розвінчання його культу особистості, хтось і скаже правду, зверне на це увагу — чого досягла Росія за 1418 днів війни. Але не зараз.
Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:
“Українці мають законний привід знущатися”
На росіян це порівняння із “Великою Вітчизняною” вже впливає. Ще місяці три тому почалися розмови в російських пабликах про те, що за цей час ми вже дійшли до Варшави, а зараз що? Хвалитися нема чим. Тобто, серед воєнкорів такі думки є, і вони це активно обговорюють. І прямо кажуть, що українці у цей день знущатимуться над Росією. Правда, тут я з ними згоден.
Російські блогери навіть свій “Орешник” називають “Кирпичник”, задаються питаннями: “І що? А навіщо? З якою метою? Що ми хотіли показати? Чого ми досягли?”. А у когось 200 тисяч передплатників, у когось півмільйона, у когось мільйон. Тобто росіяни їх читають та роблять висновки.
А офіційна Москва спробує цю дату зам’яти і не сильно акцентувати. Бравуватиме, мовляв, у нас достатньо часу, досягатимемо своїх цілей стільки, скільки буде потрібно.
Військовий експерт, полковник запасу Генштабу ЗСУ Олег Жданов:
“Росія голоситиме – їх багато, а ми самі“
Путін підтягуватиме під цю справу війну з НАТО. Він ще два роки тому підписав указ щодо збільшення чисельності збройних сил РФ. На 2025 рік у них стояла планка — сформувати 17 нових дивізій та 9 бригад. Щоправда, їм вдалося сформувати лише 4 дивізії, причому не мотострілкові, а просто піхотні, тобто техніки там майже немає. Але вони дислокуються на кордоні із Фінляндією.
Так от Росія може здійснити збройну провокацію, спровокувати конфлікт, а потім голосити: “Ви ж бачите, проти нас НАТО, вони не дають нам спокою, а Україна зовсім не до того, що СВО йде так довго”. Скажуть: “Все тому, що їх багато, а ми самі”.
