У ніч проти 20 грудня російські військові зайшли на територію села Грабовське Краснопільського району Сумської області. Населений пункт не просто прикордонний, він розташований прямо на кордоні і впритул примикає до Білгородської області. Від російського села Старосілля Грабовське відокремлює лише річка Санок.
Російські окупанти вивезли з села Грабовське до Росії близько 50 цивільних жителів, президент Володимир Зеленський завив, що серед них були і діти. А телеграм-канал DeepState написав, що група українських бійців, котра утримувала прикордонну ділянку, безвідповідально ставилася до виконання своїх завдань, що і призвело до заходу росіян.
Ситуацію, що склалася, в інтерв’ю “Політарені” прокоментував речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.
Андрій Демченко – представник Державної прикордонної служби України. Закінчив Військовий інститут при Національному університеті “Львівська політехніка”. Розпочав службу у прикордонних військах у 2004 році та пройшов шлях від лейтенанта до полковника.
Щодо подій у Грабовському Сили оборони проведуть оцінку
– Пане Андрію, Телеграм-канал DeepState написав, що наші бійці у Грабовському поводилися безвідповідально, надавали свою табельну зброю місцевим і могли “накривати поляну” прямо під час нальотів ворожих дронів. Як ви можете це прокоментувати?
Тут, щоб припинити подібні інсинуації, необхідно провести серйозне розслідування: що там було, як поводилися українські військові. Що можу сказати достовірно – так, росіяни справді намагалися зайти на цьому напрямку, в районі села Грабовське, та розширити зону боїв на території України. І прикордонники також залучалися для того, щоб відбивати наступ ворога, в їхніх спробах далі просунутися за межі цього населеного пункту.
– Що означає “також залучалися”? Хіба не прикордонники мають забезпечувати захист кордону?
– До 24 лютого 2022 року функцією Держприкордонслужби України було запобігання незаконному переходу кордону, імпорту товарів, патрулювання кордону прикордонними нарядами, окремими групами реагування. Під час війни – зовсім інша ситуація, йдеться не про охорону кордону, а про захист кордону.
Оборона та захист країни від нападу агресора під час воєнного стану покладається на Збройні сили України. Інші військові формування – прикордонники, СБУ, Нацгвардія тощо, їм лише підкоряються. Наші підрозділи перебувають у підпорядкуванні певних бригад ЗСУ та виконують завдання разом з іншими складовими сил оборони України. І кожна складова має свої завдання у обороні.
“Якщо люди не хочуть їхати, то як їх змусити?”
– Логічно, що всі наші прикордонні з країною-агресором території давно мають бути усіяні фортифікаційними спорудами, мінними полями, пристріляні реактивними системами залпового вогню. Чому за майже чотири роки повномасштабної війни не було збудовано своїх “Ліній Маннергейма”?
– Якщо говорити про спільну лінію українсько-російського кордону, то обстріл Росія веде щодня. І перебування будь-якої інженерної групи на лінії кордону – це загроза життю та здоров’ю людей, які могли б створити інженерні зміцнення та загородження.
Щодо ділянки кордону України з Курською областю, куди минулого року увійшли наші війська, то там утворилася для нас певна “зона безпеки”, і в ній будувати оборонно-фортифікаційні укріплення було набагато легше. До речі, при будівництві загороджувальних укріплень велику роль відіграє місцева влада. Багато від них залежить, військовослужбовці працюють у цьому напрямі разом із військовими адміністраціями.
– Де вздовж кордону найкраще будувати лінії оборони, на якій відстані?
– Все дуже по-різному. Це може бути і за 100 метрів від власне лінії кордону, а десь – і за 3 кілометри. Залежно від місцевості. Наявність річок та болот, лісів та лісопосадок, поля там чи височини… Важливо, щоб місцевість «допомагала», так би мовити, підрозділам сил оборони України.
– Чому у селі Грабовське росіянам вдалося захопити аж півсотні людей? Чому вони не поїхали заздалегідь, не евакуювалися?
– Питання евакуації перебуває у компетенції саме місцевої влади. Якщо люди не хочуть їхати, то як їх змусити? Не насильно ж вивозити… Тим більше, що серед тих, хто залишився, були в основному люди похилого віку.
– Чи багато в Україні таких сіл, як Грабовське, які стоять прямо на кордоні з Росією?
– Точно за кількістю не скажу, але багато. До анексії Криму у Чернігівській, Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях їх було понад сотня. Причому були унікальні населені пункти, де кордон проходив прямо вулицями.
P.S. Телеграм-канал DeepState повідомив, що селище Грабовське перейшло під контроль РФ. Офіційних коментарів від Генштабу ЗСУ на той час не було.
